Вертайся, рідна мово, в душу народу
Фонограма диктора (Забужко)= слайд
Ведуча 1: Дорогі гості та шанувальники рідного слова! Щиро вітаємо вас на нашому
святі української мови «Вертайся, рідна мова, в душу народу» . До щирої бесіди,
до гарної пісні, іскрометного жарту зібрала нас сюди рідна мова.
Ведуча 2: Рідне
слово... Воно бринить, хвилює душу. Бо мова українська - то невичерпне джерело,
скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Порадник і
вчитель тим, хто її любить і шанує, і суддя тих, хто її зневажає.
Ведуча 1: Ми живемо на
чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші
прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського. І негоже,
просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
Ведуча
2: Людині
визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того
поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо і змінить, то не на краще, бо
чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя земля, рідна мова,
твій народ - завжди будуть з тобою
Українка: Моє
коріння - рідний край,
Основа - пісня й вишитий рушник,
українська мова, рідна світанкова І в синім небі журавлиний крик...
ПІСНЯ « МОВО ЛЕБЕДИНА»
Ведуча 1: (на фоні тихої музики)
Йшли віки. І були українці.
І сотворилося Слово українське.
І як сталося так, то сказало собі
Слово по-своєму І благословилося.
І стало все називатися - І земля, і
матір, і Вітчизна - По-вкраїнському.
ВИХОДЯТЬ українка і українець
Українець: Та недовго квітував наш край. Століттями не могли поділити між собою чужі люди славну землю. Монгольські хани, литовські князі,
польські пани, московські царі - хто тільки не топтав, не знущався, не
принижував...
Українка: Цариця Катерина
II. Не желаю больше слышать слово «Украина»! Отныне - это
Малороссия. Приказываю украинский язык считать малороссийским диалектом,
разновидностью русского языка. Священникам службу в церквях вести только на
русском языке, школы закрыть, книги не печатать.
Українець: Чимало хто робив висновок, що всьому кінець, що все українське,
напевне, загине. Постало тривожне питання: бути чи не бути українській мові та
самому народові.
Ведуча 1: і це був тільки
початок тривожного календаря рідної мови
Ведуча 2: Хотіли вирвати
язик,
Хотіли руки поламати,
Топтали під шалений крик,
В’язали, кидали за грати,
Ведуча 1: Доля української
мови сумна і героїчна водночас. Але, незважаючи на численні перешкоди і
лихоліття, вона, як і наш народ, все-таки вистояла.
Ведуча
2: В
землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ
Ведуча 1: І пішли слова у світ та одного разу — діти однієї матері-Мови зав'язали
суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший для нас.
Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері
Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої 7
відмінків.
Ведуча 1: Тут його перебив Прикметник.
Прикметник.
Ой, Іменнику! Я маю таке саме
право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я
прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: "Прийшла
весна" . СЛАЙД Воно бідне і просте. А запроси мене до
цього речення і побачиш, яке воно гарне! СЛАЙД. "Прийшла весна прекрасна,
тепла, ясна".
Ведуча 1: У розмову вступив
Числівник.
Числівник.
Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви
народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в
крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю
відмінки, числа.
Ведуча 1:
Слухав це займенник і йому урвався терпець.
Займенник.
Не тільки ви, а й я маю відмінки,
роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, коли вас іноді немає в
реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе
Числівнику. А як про всіх вас запитати в реченні без мене?
Ведуча 1: Не витримало й
Дієслово!
Дієслово.
То все байки! Ви разом - ледарі!
Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці. Я є тим механізмом, що вас
усіх запускає в дію. От, наприклад, Іменник - завод - чи знає без мене, що він
робить? Ні! Працює ! ох, Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не
мій минулий час.
Ведуча 1: Прислівник, і собі взяв слово.
Прислівник.
Дерете носа не знати чому. Хіба
тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких!
Себе викривляти у різних відмінках, числах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з
Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх.
Ведуча 1: Цю суперечку не
витримала і частка
Частка.А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або
обмежити? Я допомагаю висловити запитання, оклик, і інші почуття... Вигук.
ОЙ , які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися.
Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до
згоди. А то я тільки від радості, горя, та здивування можу піднести голос.
Ведуча 1:
Почувши суперечку між дітьми, до
хати увійшла усміхнена і по- святковому одягнена їх рідна мати - Мова.
Мати - Мова.
Не сваріться, мої любі діти. Кожен
з вас для мене потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я
така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі. Хай
віднині панують між вами дружба і згода.
Ведуча 2:
І до сих пір діти нашої мови живуть в дружбі
і допомагають нам вивчати можливості рідної мови
ПІСНЯ « МОВА»
Українка: Багато слів сказали Ви про мову,
Чудову Вашу, материнську, калинову,
Яка для Вас - життєвий старт...
Адже ж у нас сьогодні свято,
Тож доречний тут і жарт...
Ведуча 1: Дійсно, народ
скаже, як зав’яже. А наше слово і ніжне, і величне, і щемливе, і героїчне. Воно
і на всілякі дотепи зугарне .
Гумореска: На уроці УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Учитель. Яке
завдання в нас було, Петрова?
Петрова. Позначити число в іменниках «штани» й «весна».
Чи однина, чи множина.
Учитель. То ти вже виконала, ні?
Петрова. «Весна» - це ясно - в однині,
От зі «штанами» щось не те...
Завдання дуже непросте.
Учитель. І чим же, поясни мені,
Оті штани такі складні?
Петрова. У чому складність? Бо штани
До половини - однина,
А трохи нижче - множина
Ведуча 1:
Послухаємо гумореску ПАВЛА Глазового
«Кухлик».
Дід приїхав із села, ходить по
столиці.
Має грощі- не мина жодної крамниці.
Попрохав він:
-Покажіть Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: -Што? Чево? Я не понімаю.
-Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
-Да какой же кухлик здесь,
Єслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв І насупив
брови.
- На Вкраїні живете й не знаєте
мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:
-У мене єсть свій язик,
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
Цим пишатися не слід:
-Бо якраз така біда в моєї корови;
Має, бідна, язика і не знає мови.
Ведуча 2:
ЗАВІТАЛИ ДО НАС І ВІДОМІ БАБЦІ - ПАРАСКА І
ПАЛАЖКА
Параска.Ой
,подивіться на мене, яка ж я сьогодні гарна, і в
хаті як у віночку. Усе це тому, що сьогодні велике свято —свято рідної мови..
п ал аж к а. Ох, ледь не запізнилась. То город, то кури, то гуси, ледь у
парехмахтерську встигла. Сьогодні ж день рідної мови, і дітки запросили мене на
свято
Пара ска. Боже! Прислав Господь на мою голову Палажку. Чого це ти в моїй хаті
на свято прийшла?
П алажка. А бий тебе лиха годино. Чую — Параска вже обізвалась. Добрий день,
Парасю.
Параска. І вам такого, якщо не
жартуєте.
П алажка. А
чого ви такі сердиті?
Параска. Вона ще й питає. Чи ти забула, клята Палажко, як підвісила мого
підсвинка, коли він заліз до тебе в город, як роззявила рота, як показала свої
залізні зуби!
П алажка, Ах ти ж клята Параско! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город та
поїв усю мою цибулю, жодної не лишив.
П ар ас к а. А бий тебе сила Божа, ще я не чула одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли. Та ти ж після цього всю мою цибулю
вирвала і на базарі продала.
Палажка. А тьху на тебе і на твого батька з твоєю цибулею! І на твій язик....
Невчена , мови не знаєш. Що мені на світі божому робити? Не можна, не можна за
лихими сусідами на селі вдержатись!
Параска. Це ти мені тьху? Та я ж зараз як візьму тебе за чуприну, та як брякну об землю.
П алажка. Аяяк заверещу, як
заверещу!
О м е л ь к о. Ану цитьте, іродові душі! І гріха не боїтесь. Та
ж сьогодні свято мови. А ви таке мелете, таке завели. Говорили б лагідною
українською
Пара ска. Ой, і справді. А ми за своїми балачками забули, що сьогодні свято. Та
давайте ж помиримось, сусідонько!
Па лажка. Давай сусідонько, давай
помиримось та й затанцюємо.
ТАНОК «Україночки»
ТАНОК «ПОДОЛЯНОЧКА»
Ведуча 1: Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, - як
струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші - Мелодійні, дзвінкі,
українські слова.
Ведуча 2:
Говоріть про любов і про віру у
щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова
веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
Ведуча 1: Далась нам мова непроста.!
Де кажуть мудрі: мова-це людина.
У мови є і серце, і вуста,
І є ім’я красиве-Україна.
Фонограма ОЛЬГА ГУРА,, Я хочу
помолитися за мову,,
СВІЧКА , Колоски , стрічки,
Українка: О Господи !
Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця велику мрію!
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Українець: МОВО! Ти наш вогонь на полі битви,
Могуче слово в
боротьбі.
Тебе вкладаєм
тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі
Ведуча 1: Навчи молитись
нас
Блакитно й калиново,
Навчи чудових слів,
яким нема кінця.
Українка: Прихилюсь до поля з золотим
колоссям,
Прошепчу молитву, знану з давнини:
Щоб лилася моя мова України
Джерелом потужним, чистим, як сльоза!
виходять
Ведуча
1: Отже ,
українською мовою можна передати будь-які події. Слів вистачить, щоб описати сміх
і смуток, найтонші й найскладніші почуття , найвищу красу. Все у ній є, тільки
треба наполегливо вивчати, безмежно любити її і пишатися нею.
Ведуча 2: Я знаю, це під силу. Дехто з учнів нашої
школи особливо радує своїми здобутками з української мови і нашу школу, і
учителів, і батьків, і село, і район.
Ведуча
1: За звання
знавців рідної мови на районній олімпіаді нещодавно змагалися учні нашої школи
Буєвська Вікторія, Метошоп Олександр, Тесля Ольга. Зичимо їм від щирого серця
плідного фінішу у цьогорічних випробуваннях.
Ведуча
2: І навіть там, де не цвіте калина,
Де слово не зважається моє,
Я знаю: є на світі Україна,
Бо рідна мова й рідна пісня є!
Ведуча
1: Наше свято завершується. До ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність
української мови - нашої гордості. А на закінчення спробуємо всі разом дібрати ключові
слова про чарівну мову..
Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову ... (знати).
А щоб вміти говорити, треба рідну мову ... (вчити).
Молодці.!
Ведуча 2: Шановні присутні
! Дякуємо всім за участь у нашому святі. Бажаємо всім нам бути патріотами своєї
Батьківщини , берегти і примножувати скарби нашої мови.